1.1 Класифікація матеріалів.

     Електротехнічними матеріалами називають матеріали, що характеризуються певними властивостями стосовно електромагнітного поля й застосовуються в техніці з урахуванням цих властивостей.

     Практично різні матеріали піддаються впливу як окремо електричних або магнітних полів, так й їх сукупністю.

     По поведінці в магнітному полі матеріали підрозділяють на сильномагнітні (магнетики) і слабомагнітні. Перші знайшли особливо широке застосування в техніці з урахуванням їхніх магнітних властивостей. По поведінці в електричному полі матеріали підрозділяють на провідникові, напівпровідникові й діелектричні.

     Більшість електротехнічних матеріалів можна віднести до слабомагнітних або практично немагнітних. Однак і серед магнетиків варто розрізняти провідні, напівпровідні й практично непровідні що визначає частотний діапазон застосування.

     У різних випадках застосування діелектриків досить чітко визначилися потреби у використанні пасивних або активних властивостей цих матеріалів.

     На основі пасивних властивостей діелектричні матеріали застосовують як електроізоляційні матеріали й діелектриків конденсаторів звичайних типів.      Електроізоляційними матеріалами називають діелектрики, які не допускають витік електричних зарядів, тобто з їхньою допомогою відокремлюють електричні ланцюги один від одного або струмоведучі частини пристроїв, приладів, апаратів від провідних, але не струмоведучих частин (від корпусів, від землі). У цих випадках величина діелектричної проникності матеріалу не грає особливої ролі або вона повинна бути якомога меншою, щоб не вносити в схеми паразитних ємностей. У випадку ж використання матеріалу як діелектрика; конденсатора певної ємності й найменших розмірів за інших рівних умов бажано мати більшу величину діелектричної проникності матеріалу.

     Активними (керованими) діелектриками є сегнетоелектрики, пєзоелектрики, піроелектрики, електролюмінофори матеріали для випромінювачів і затворів у лазерній техніці, електрети та ін.