Сутність та зміст страхових відносин.

     Підводячи підсумки тривалої історії розвитку суспільної системи страхових відносин акцентуємо увагу на:

     1. Визначенні страхування. Страхування це вид відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

     2. Предметі страхування. Предмет страхування полягає у зменшенні ризиків можливих втрат внаслідок обєктивно існуючої невизначеності майбутнього.

     3. Обєкті страхування. Обєкт страхування - економічні інтереси, насамперед майнові. Обєктами страхування можуть бути майнові інтереси, повязані:

     - з життям, здоровям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

     - з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

     - з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

     Якщо ризик виконання обовязків за конкретним обєктом страхування надто великий, страховик передає надмірну частину його обслуговування іншому страховикові - так виникає перестрахування - страхування одним страховиком (перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обовязків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика). Страховик (перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

     Слід також розуміти, що обєкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками - так виникає співстрахування - при цьому в договорі містяться умови, що визначають права і обовязки кожного страховика. За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.

     4.Субєктах страхування. Субєкти страхування - це фізичні і юридичні особи, які приймають участь у страхуванні.

Страховиками є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, і одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України. В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації. У цьому разі використання слів «державна», «національна» або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.

     Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, повязана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо повязано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

     Cтрахувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат. Громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування.

     Cтрахова діяльність може провадитися за участю страхових посередників. страхових або перестрахові брокерів, та страхових агентів. Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, повязану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні.

     Страхові брокери - юридичні особи або громадяни, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - громадяни, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

     Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник. Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умов виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера.

     Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, повязані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

     Cтраховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші обєднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм. Ці обєднання не можуть займатися страховою діяльністю. Наприклад, Моторне (транспортне) страхове бюро є єдиним обєднанням страховиків, які здійснюють обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро є умовою здійснення діяльності щодо обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що утримуються за рахунок коштів страховиків.

     З метою додаткового забезпечення страхових зобовязань можуть на підставі договору створити Фонд страхових гарантій, який є юридичною особою.

     Джерелами Утворення Фонду страхових гарантій є добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахуваннь до Фонду страхових гарантій і порядок використання коштів цього Фонду встановлюються страховиками, які беруть в ньому участь.

     5.Економічній сутності страхування. Економічна сутность страхування полягає в існуванні спеціально створеної на непередбачуваний, невідворотний випадок системи відносин, яка перерозподіляє наявний спільний продукт за прийнятими правилами.

     6.Речовому змісті страхування. Речовий зміст страхування полягає у відшкодуванні збитків за рахунок спільно створених резервів, акумульованих у страхові фонди.

     7.Суспільній формі страхування. Суспільна форма страхування полягає у організації спеціалізованих на страхуванні підприємств - фондів, компаній тощо, сутнісною стороною діяльності яких є відшкодування збитків, заподіяних настанням страхових випадків.

     8.Фундаментальних принципах страхування. Фундаментальними принципами страхування є:

     Принцип страхового інтересу - за ним учасники страхових відносин мають певні економічні інтереси.

     Принцип відшкодування збитків - за ним страхування є засобом компенсації дійсних втрат, а не засобом збагачення будь - кого з учасників страхових відносин.

     Принцип обовязковості відповідальності - за ним відповідальність за збитки будь-кого з учасників страхових відносин лягає на фактично винну у них особу.

     Принцип добровільності - за ним учасники страхових відносин за власним бажанням передають свої права та обовязки, якщо це не суперечить страховій угоді та діючому законодавству.

     Зрозуміло, що відносно тривале, стійке існування страхових відносин обумовило накопичення і систематизацію знань щодо їх предмета в досить розвинене вчення про страхування. Вчення про страхування на підставі дослідження дії законів та закономірностей розвитку страхових відносин дозволяє цілеспрямовано змінювати характер страхових відносин у напрямку зменшення випадкових втрат суспільного процесу виробництва шляхом цільового, науково - обґрунтованого використання страхових резервів суспільства.

     Зараз, завдяки наполегливій праці науковців та практиків, вчення набуло ознак науки страхування як системи знань з організації страхових відносин у суспільстві. Окремою її складовою є предмет дисципліни «Страхування», а саме: відносини, що виникають у процесі формування, розподілу та використання страхових фондів.