Термінологія у страхуванні
Розвиток страхових відносин завжди залежить від стану наданого для їх реалізації правового поля. Послідовні зусилля держави, як гаранту додержання ринкових умов страхування, забезпечили правове поле для здійснення страхової діяльності, а саме до послуг всіх дійових осіб страхового ринку опрацьована ціла низка законів України, постанов Уряду, наказів Міністерства фінансів, інших державних органів влад, тобто створені нормальні засади розвитку страхових відносин в Україні.
Стрижнем страхового права України стали закони «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про Страхування», «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про державне пенсійне забезпечення», «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно з діючим законодавством в теорії та практиці страхування затвердилась така термінологія:
"Фінансова установа (за ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг») - юридична особа, яка надає одну чи декілька фінансових послуг. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг;
фінансові активи - кошти, цінні папери, боргові зобовязання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів;
Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;
Ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання перших фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів;
Згідно зі ст. 4 цього ж закону:
"Фінансовими вважаються такі послуги:
1)випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;
2)довірче управління фінансовими активами;
3)діяльність з обміну валют;
4)залучення фінансових активів із зобовязанням щодо наступного їх повернення;
5)фінансовий лізинг;
6)надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
7)надання гарантій та поручительств;
8)переказ грошей;
9)послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;
10)торгівля цінними паперам;
11)факторинг;
12)інші операції."
Страховий ринок є ринком фінансових послуг, тобто сферою діяльності учасників страхового ринку - страховиків та страхувальників, які здійснюють діяльність з надання страхових послуг та споживають страхові послуги.
Страхові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб,- і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Інтереси третіх осіб полягають у якнайбільшому зменшенні страхового ризику.
Страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обовязок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обовязок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обовязковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат.
В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обовязковим протягом всього строку дії договору страхування життя.
За формою страхування може бути добровільним або обовязковим.