11. СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

     Спрощення - властивість української мови уникати збігу кількох приголосних, який може з`явитись при словотворенні.

     У процесі мовлення один із приголосних, переважно середній, випадає і складна для вимови група приголосних спрощується.

     Найчастіше спрощення відбувається у таких групах приголосних: ЖДН - ЖН      (тиждень − тижня);

ЗДН - ЗН           (проїзд − проїзний);

СТН - СН           (область − обласний);

СТЛ - СЛ           (щастя − щасливий);

ЗКН - ЗН          (бризкати − бризнути);

СКН - СН          (тиск − тиснути);

СЛН - СН          (масло − масний).

     Не відбувається також спрощення у таких словах:

а) іншомовного походження, напр., контрастний, баластний;

б) у прикметниках із суфіксам -СЬК- та іменниках із суфіксом -СТВ-, утворених від іншомовних коренів, напр.: студент − студентський, студентство.