12. ПОДВОЄННЯ ТА ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

     Подвоєння приголосних, що передається на письмі двома однаковими літерами, найчастіше виникає при збігу кінцевих і початкових літер різних частин слова:

1) префікса і кореня: оббігти, роззброєння, беззахисний;

2) префікса і префікса: возз`єднання;

3) кореня або основи, що закінчується на Н, і суфікса, що починається на Н: осінній, письменник;

4) основи дієслова минулого часу, що закінчується на С і частки -СЯ : розрісся, трясся;

5) подвоєння є також у наголошених прикметникових суфіксах -ЕНН- і -АНН-: здоровенний, нездоланний (але шалений, священик).

     Щоб не помилятися в написанні прикметників та дієприкметників, слід запам`ятати, що -НН- пишемо в суфіксах -ЕНН- та -АНН-, якщо на суфікс падає наголос. Порівняйте: несказaнний − нескaзаний, нескінчeнний − нескінчений, нездійснeнний − нездійснений;

6) кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: міськком, військкомат.

Подвоюється Ч в іменниках, утворених від прикметників на -ЦЬК-: козаччина (козацький), але Галичина (хоча галицький).

     Подвоюються приголосні у словах Ганна, лляний, овва, ссати, бовваніти та у похідних від них.

     Подовження − явище, притаманне українській мові (на відміну від російської).

     Подовжуються приголосні Д, Т, З, С, Ц, Л, Н, Ж, Ч, Ш, якщо вони стоять між двома голосними:

1) в іменниках середнього роду: знаряддя, колосся, знання; але в назвах малих істот подовження немає: гуся, каченя, теля;

2) в орудному відмінку однини іменників III відміни: сіль - сіллю, тінь - тінню, ніч - ніччю;

3) у прислівниках перед Я, Ю: зрання, навмання, спросоння, попідвіконню, попідтинню;

4) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля;

5) у дієсловах ллю, ллєш, ллємо, виллю, наллю тощо.