2. ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
1. Дзвінкі приголосні [б], [д], [з], [дз], [ж], [дж], [г], [ґ] у кінці слова і в кінці складу перед глухим приголосним вимовляються дзвінко: [хл`іб]. [горóд], [віз], [ґедз`], [н`іж], [ґандж], [с`н`іг], [ґиерлúґ]; [гриебки], [обчúстиети], [гр`áдка], [в`ідкусúти], [нúзка], [в`ідзсадúти], [дýжка], [п`іджшéфниї], [дос`агтú].
Тільки в словах вогко, легко, кігті, нігті, дігтяр звук [г], ях правило, знеголошується. [вогко] і нерідко оглушується: [вохко]. Знеголошується також звук [д] у слові жердка: [жердка].
2. Звук [в] вимовляється дзвінко, ніколи не замінюється звуком [ф]: [барв]. Навпаки, в кінці слова після голосного, в середині слова після голосного перед приголосним та на початку слова перед приголосним набуває більшої звучності і переходить у [ў]: [браў], [поўторúти], [уплúў].
Безголосий варіант [в], але без переходу в [ф] зустрічається тільки в кінці слова після двох глухих приголосних: [виедаўнúцтв].
3. Префікс З-, як і прийменник, перед глухими приголосними переходить у С-: зцілити [с`ц`ілúти], з хати [схáти].
4. Префікс РОЗ- перед глухими приголосними у швидкому і нормальному темпі вимовляється як РОС-: розказати [росказáти]. Перед [с] здебільшого зберігається форма із [з]: [розсúпати]. У повільному темпі звучить РОЗ-: [розказáти] .
5. Префікс БЕЗ- перед глухими у повільному і нормальному темпі вимовляється як БЕЗ-: [беизпéка]. У швидкому-як БЕС-: [беиспéка].
6. Глухі приголосні перед дзвінкими шумними в середині слів вимовляються як відповідні дзвінкі: боротьба [бород`бá], вокзал [воґзáл]. Також у тісних словосполученнях: ось де [óз`де], хоч би [ходжбú].
7. Сполучення літер дж вимовляється як один звук [дж]. Твориться він так само, як [ч], тільки з участю голосу: джерело [джеиреилó], буджу [буджý]. На межі префікса і кореня правописне дж вимовляється як два звуки: [в`ід-жиемáти] → [в'іджжиемáти]. Звук [дж] тут виник із [д] внаслідок уподібнення.
8. Сполучення літер дз звучить як один приголосний [дз]. Твориться він так, як [ц], але з участю голосу: дзеркало [дзéркало], кукурудза [кукурýдза]. На межі префікса і кореня правописне дз вимовляється як два окремих звуки: [п`ід-зв`ітниǐ] → [п`ідззв`íтниǐ]. Звук [дз] тут постав із [д] унаслідок асиміляції.
9. Звук [г] в українській мові дзвінкий, гортанний (власне, глотковий), фрикативний приголосний: [головá], [дорóга], [говорúти].
10. Твердо вимовляється літературний [л] в кінці слова та перед приголосним: [віл], [полк], також перед голосними [а], [о], [у]: [клас], [блок], [клуб]. У цих же позиціях [л] виступає і м`яким. На письмі його м`якість позначається літерами Ь, Я, Ю: біль, пильнувати, льох, лякати, люди. Перед [і] звук [л] вимовляється м`яко:[л`íкар], [л`íзти].
Перед голосними [е] та [и] поширена трохи пом`якшена (але не м`яка) вимова [л]: [ел`ектриека], [л`йхо]. Цю середню між твердою і м`якою вимову словник не фіксує: [елéктриека], [лихо].
М`яка вимова [л] перед [е]: [ел`éктриека], [л`éкц'іја] є грубим порушенням літературної норми.
11. Губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф] майже завжди тверді: [др`іб], [сип], [с`ім], [верф]. Напівпом`якшеними вони виступають у позиції перед [і]: [біб], [піл], [він], [міǐ], [фігýра], у словах типу [с`вáто], [ц`вах], [дз`вáкнути] та в деяких іншомовних словах: [бурó], [пурé].
12. Звук [ф] відомий лише в словах іншомовного походження, [факт], [форма], [ареифмéтиека]. У діалектному мовленні цей звук часто замінюється двома звуками [хв] або одним [х]: [хвакт], [хвóрма], [хóрма], [ареихмéтиека]. Спостерігається в говірках і зворотне явище - усталене звукосполучення [хв] вимовляється як [ф]: [фúл`а], [фíртка], [ф`íст], [форóба]. Такі заміни не допускаються літературною мовою.
13. Приголосні [г], [к], [х], [ґ], як правило, тверді: [гúчка], [кúлием], [хúтриǐ], [ґúґнути], [гéн`іǐ], [кéл`ма], [хéкати], [ґедз`], [дорогúǐ], [важкúǐ], [глухúǐ] (ч. р.), [дорогé], [важкé], [глухé], [беириегú], [думкú], [пастухú], [йти]. Напівпом`якшені вони тільки перед [і] та в окремих запозичених словах: [гíрко], [кінéц`], [хібá], [кувéт].
14. Шиплячі [ч], [дж], [ш], [ж] в українській літературній мові тверді: [чáша], [чиетáч], [чýчеило], [чúшчеиниǐ], [джем], [меижá], [лошá]. Напівпом`якшені вони в позиції перед [і] та в деяких словах іншомовного походження: [óчі],[товáриеші], [ножí], [жур`í]. Подовжені шиплячі частіше вимовляються також напівпом`якшено: [клóч:а], [під:áш:а], [збíж:а].
Пом`якшена вимова шиплячих перед А дієслівного закінчення 3 особи множини: [біж`áт`], [криеч`áт`], а також в іменниках середнього роду типу лоша: [лош`á], [курч`á], властива окремим говорам, не відповідає літературній нормі.
15. Приголосний [ц] у літературній мові здебільшого м`який: [молодéц`], [вýлиец`а], [реивол'ýц`іја], [ц`áмриена]. Твердий він завжди перед [е], [и]: [цéгла], [цим], а також у запозичених словах [цáриена], [плац], [палáц], [абзáц] і окремих вигуках: [бац], [клац].
16. Звук [р] постійно твердий у кінці слова й складу [в'іўчáр], [чеитвéр], [базáр], [комáр], [л'íкар], [сухáр], [з`вíр], [тхір]; [веирбá], [вéрхи], [гіркúǐ], [мóрква]. М`яка вимова [р] у цих позиціях: [базáр`], [л`íкаp`]; [вéр'хи], [мóр`ква], а також перед [а] в деяких словах: [квартúр`а], [комóр`а], [гр`ад], [р`ама] є діалектною, ненормативною.
На початку складу перед [і], звуками [а], [у], [о], що графічно передаються буквами Я, Ю та сполученням літер ЬО, приголосний [р] вимовляється м`яко: [р`íвеин`], [р`іг], [зор`á], [пор`áдок], [р`абúǐ], [гр'ýкати], [вар'ý], [утр`óх]. Тверда вимова [р] у цих позиціях: [риг], [зорá], [бýра], [порáдок], [варý], [говорý], [л`íкару], [утрóх], властива багатьом говорам, у літературному мовленні не допускається.
У кінці слова після глухого приголосного звук [р] знеголошується: [теиáтр].
17. Приголосні [д], [т], [н], [л], [з], [с], [ц], [д] можуть пом`якшуватися в усіх позиціях: [д`áд`ко], [бад`óриǐ], [м`ід`], [т'ул`пáн], [мит`], [н`áн`ка], [к`ін`], [л'ут`], [б`іл`], [з`ат`], [лаз`], [с'удú], [в`іс`], [ц`áц`ка], [м`іц`], [ґедз`]. Найм`якшими є [д'], [т'], [н'], [л']. Звуки ж [з'], [с], [ц'], [д'] - тільки пом`якшені.
18. Приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н] перед [і], вимовляються здебільшого м`яко: [сиен`íў], [пóд`іл], [з`íр], [л`іǐ], [с`іл`], [рáд`існиǐ], [зеилéн`і], [сúт`і], [бúт`і]. Проте в цих позиціях можлива також тверда їх вимова: [сиенíў],[сіл`], [рáдісниǐ], [зеилéні] і напівпом`якшена: [сиенíў], [сіл`], [рáдісниǐ],[зеилéні]. 3 метою нормалізації вимови цих приголосних перед [і] з [о] словник рекомендує тільки м`який варіант.
19. Твердо вимовляються зубні приголосні на межі частин абревіатур та на стику слів [пèдінстиетýт], [брат і сеистрá], а також звичайним темпом на межі префікса і кореня: [беизімéн:иǐ].
20. Приголосні [з], [с], [д], [ц], [н], [л], [д], [т] перед м`якими цієї ж групи вимовляються м`яко: [кýз`н`а], [с`н`іг], [молодзц`í], [миец`:і], [рад`áн`с`киǐ],[г`íл`ц`і], [д`н`і], [д`л`а], [пýт`н`і], [т`л`íти], але: на [вóлз`і].
Звуки [д], [т], [з], [с] перед кінцевим м`яким основи прикметників твердої групи у формах давального й місцевого відмінків однини та називного відмінка множини переважно не пом`якшуються: [нарóдн`іǐ], [пáмјатн`іǐ], [óбразн`іǐ], [барвúст`іǐ]; [нарóдн`і], [пáмјат`'і], [óбразн`і], [барвúст`і]. Хоч тут можлива і м`яка вимова: [нарóд`'н`'іǐ], [пáмјат`н`іǐ], [óбраз`н`іǐ], [барвúс`т`іǐ], [нарóд`н`і], [пáмј`ат`н`і], [óбраз`н`і], [барвúс`т`і].
Приголосні [з], [с], [ц], [д] можуть пом`якшуватися і перед напівпом`якшеними губними: [з`вір], [с`вáто], [с`віт], [с`міх], [ц`вах], [дз`вáкати].
Зубні в кінці префікса перед м`якими зубними звичайно не пом`якшуються:[беизд`іјáл`ниǐ], [підл`íзти], [розд`агáти], [розл`ін`íјати], [розс`íјати], але [роз`:áвити].
Пом`якшуються тільки префіксальний [д] перед [д'], [т'], [н']: [від`:ілúти], [над`т`íсувати], [п`ід`н`імáти], також [д], [с] перед [с'], [ц']: [п`ідзс`íсти], [відз`ц`іл`á], [с`:íкти], [с`ц`ідúти] та префікс С- перед [т']: [с`т`íсувати], [с`т`áгувати].
21. Приголосні [т'], [д'] вимовляються без свистячого відзвуку: [т`íсно],[мит`], [д`íло], [м`ід`]. Вимова їх з призвуками [ц'], [дз']: [т`ц'íсно], [дз`íло] - не властива українській літературній мові. Лише в позиції після [с'], [з'] звуки [т'], [д'] мають відзвуки [ц'], [дз']: [чис`т'ц`], [јізь`д'дз`]. Цього відтінку вимови словник не фіксує.
22. Звук [д'] перед [д], а також шиплячими зберігає свою м`якість: [буд`де], [бýд'чиǐ], [бýд`шчо]. Також [т'] перед [т]: [трáт`те]. Проте відома і тверда їх вимова в цих позиціях: [бýд:е], [бýджчиǐ], [бýджшчо], [трáт:е].
23. Подовжені приголосні, а також подвоєні в результаті збігу вимовляються як один довгий звук: [знан`:á], [об:úти].
Так само вимовляються і не закріплені орфографією подовжені приголосні: вітчúзна [віч:úзна], болíтце [бол`íц:е], вúнісши [вúн'іш:и], зжувáти [ж:увáти], берéшся [беирéс`:а], берíться [биер'íц`:а].
24.Унаслідок уподібнювання відбуваються такі зміни в звукосполученнях:
С + Ш →[ш:]: вирісши [вúр`іш:и]
З + Ш в середині слова → [жш]: вивізши [вúвіжши],
на початку слова → [ш']: зшити [ш:úти]
З + Ж → [ж:]: зжовкнути [ж:óўкнути], безжалісний [беиж:áл`існиǐ]
З + Ч в середині слова → [жч]: безчесний [беижчéсниǐ], на початку слова → [шч]: зчистити [шчúстиети]
З + ДЖ → [ждж]: з джерела [жджеиреилá]
Ш + С' → [c':]: милуєшся [миелýјиіс`:а]
Ж + С' → [з'с']: зважся [звáз`с`а]
Ч + С' → [ц'с']: не морочся [морóц`с`а]
Ш + Ц' → [с'ц']: на дошці [дóс`ц`і]
Ж + Ц' → [з'ц']: на смужці [смýз`ц`і]
Ч + Ц' → [ц':]: у хусточці [хýстоц`:і]
На межі слів приголосні [ш], [ж], [ч] перед [с'], [ц'] не зазнають асимілятивних змін: [ваш с`інок`íс], [де ж с`íсти], [п`ідкóр'увач ц`ілиенú]
Д + С → [дзс]: відступ [вíдзступ]
Д + Ц → [дзц]: відцуратися [відзцурáтиес`а]
Д + Ш → [дш]: відшліфувати [віджшл`іфувáти]
Д + Ч → [д]: відчинити [в'`джчиенúти]
Д + Ж → [джж]: відживати [віджжиевáти]
Д + З → [дз]: відзвук [вíдззвук]
Т + С → [ц]: братство [брáцтво]
Т + Ц → [ц:]: коритце [корúц:е]
Т + Ш у нормальному темпі мовлення → [чш]: багатшати [багáчшати],
у жвавому мовленні → [ч:]: [багáч:ати]
Т + Ч → [ч:]: квітчати [квіч:áти]
25. При вимові відбувається також спрощення в групах приголосних:
НТ + СЬК → [н`с`к]: студентський [студéн`с`киǐ]
СТ + СЬК у звичайному темпі → [с`к]: туристський [турúс`киǐ],
у повільнішому → [с`:с]: [турúс`:киǐ]
НТ + СТ → [нст]: агентство [агéнство]
СТ + Ц' → [с`ц']: артистці [артúс`ц`і], у старанній вимові → [с`ц`:]: [артúс`ц`:і]
СТ + Ч → [шч]: невістчин [ниевíшчие`н]
СТ + Д → [зд]: шістдесят [шіздеис`áт]
СТ + С → [с:]: шістсот [шіс`от]
26. Сполучення ЧН у деяких народно-побутових словах вимовляється як ШН: [сóн`ашниǐ] день, [јáшн`і] крупи, [смашнá јајéшн`а], [пшиенúшниǐ] хліб, [молóшна] каша.