3. ВИМОВА ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ У ДЕЯКИХ ФОРМАХ
1. У дієслівних закінченнях третьої особи однини й множини теперішнього часу та другої особи множини наказового способу звук [т] вимовляється м`яко:[хóдит`], [рóбит`], [нóсит`], [говóрит`], [леитúт`], [криeчúт`]; [хóд`ат`], [рóбл`ат`], [нóс`ат`], [говóр`ат`]; [ход`íт`], [роб`íт`], [нос`íт`], [неис`íт`].
Тверда вимова [т] у цих позиціях: [хóдит], [рóбит], [хóд`ат], [рóбл`ат]; [ход`íт], [роб`íт], властива багатьом говорам, у літературній мові не допускається.
2. Відхиляється від літературної норми також вимова ненаголошеного закінчення
-ИТЬ без [т'] та заміною [и] звуком [е] в третій особі однини дієслів II дієвідміни: [хóде], [нóсе], [говóре].
3. Вимова дієслів І дієвідміни в третій особі однини теперішнього часу без закінчення [је]: [зна], [пие`тá], [с`ідá] можлива лише в розмовно-побутовому мовленні та в мові художньої літератури.
4. У закінченні орудного відмінка однини іменників І відміни та прикметників жіночого роду вимовляється голосний [у]: [рукóју], [головóју], [душéіу], [молодóју].
5. У закінченні орудного відмінка однини іменників м`якої і мішаної груп І та IIвідміни вимовляється голосний [е]: [дúнеју], [прáцеју], [гáјем], [гр'ýшеју], [товáриешем]. Вимова тут замість [е] звука [о] зі збереженням пом`якшення попереднього приголосного: [дúн`оју], [прáц`оју], [гáјом], [грýшоју], [товáриешом], відома в багатьох говорах, не відповідає літературній нормі.
Правопис голосних
У складах із ненаголошеними голосними пишуться ті самі літери, що й під наголосом: держy (бо одeржати), тримaти (бо отримувати), голyбка (бо гoлуб), блищaти (бо блискавка).
Проте, зазначений спосіб не завжди можна застосовувати, тому слід запам`ятати й деякі інші правила вживання Е, И, І, О для позначення ненаголошених звуків.
Е пишемо :
а) у групах -ЕРЕ-, -ЕЛЕ- : береза, велетень, очерет;
б) якщо при змінюванні неясний звук випадає: серпень (серпня), палець (пальця);
в) коли ненаголошений голосний знаходиться в корені слова і чергується з нулем звука і звуком И: виберу − вибрати, вибирати.
И пишемо :
а) у групах -РИ-, -ЛИ- між приголосними: кривавий, глибокий;
б) у корені дієслів, якщо неясний звук стоїть перед наголошеним суфіксом -А- : вибирати, збиратись;
в) у словах з -ИЙ- : шия, чий, вий, пий;
г) у закінченнях слів після Г, К, Х : руки, ноги, пастухи;
д) у закінченнях дієприслівників: бачачи, купивши, кажучи.
І пишемо :
а) на початку слова: ім`я, інший, істина;
б) якщо І чергується з О або Е: шість − шести, вечір − вечора, камінь − каменя;
в) у закінченнях іменників у називному відмінку множини після шиплячих: миші, слухачі, очі;
г) після суфікса -ЕЦЬ- іменників у називному відмінку множини: пальці, хлопці, кінці;
ґ) у словах, що закінчуються на -ЯР та означають рід занять: школярі, теслярі, каменярі.
Інколи, щоб з`ясувати, яку літеру слід писати, треба слова зіставити зі спорідненими словами російської мови.
Де в російській мові в основі незапозиченого слова виступає И або Ы, там в українській пишемо И: риба (рос. рыба), кислий (рос. кислый).
Буква І пишеться, якщо в російському слові їй відповідає О або Е: кінець (рос.конец), вічність (рос. вечность).
3апам`ятайте схему:
рос. укр.
Про написання голосних у суфіксах та закінченнях див. відповідний розділ.